Олександр Гурбич: «Я би хотів бути прикладом»

Олександр Гурбич, Research Lead у SoftServe – відверто про власну історію в ІТ, «ідеальний проєкт», освіту та менторство. Тези участі Олександра у «Data Talks #4. Artificial Intelligence and Machine Learning». Подивитися повне відео можна тут: YouTube – SQL ua.

Олександр Гурбич – як потрапив в індустрію:

Завжди мріяв бути вченим. Має дві вищі освіти. Ні одна з них не в програмуванні – біологія з хімією та фізика з математикою.
Був відмінником та олімпіадником.
Навчався в аспірантурі, захистив дисертацію по темі квантової хімії. Має ступень PhD.
Зараз до класичної вищої освіти ставиться скептично. Говорить, що якби повернувся назад, то не ходив би в університет. Вважає, що людина може бути прекрасним спеціалістом і прекрасним науковцем, коли пробує все на практиці.
В аспірантурі зрозумів, що рухається «не туди», і майбутнє не дуже подобається. Тому по завершенні за 2-3 місяці вивчив Java і влаштувався розробником. (Можливо, навіть дописав собі в резюме 1 рік стажу, щоб отримати першу роботу)).

Якийсь час працював звичайним розробником, але це Олександру було не дуже цікаво. Шукав для себе наукові задачі. Рухався в тому напрямку інтуїтивно, ніякого плану не було. Пройшов через багато компанії (Ciklum, Luxoft…) і опинився у SoftServe. Виявилося, що тут є відділ R&D, в якому якраз такими питанням займаються, досвід Олександра буде корисний, і можна буде розвиватися в цьому напрямку.

Проєкти Life Science. Генетика (проєкт про COVID):

Олександр Гурбич в сфері роботи із штучним інтелектом та машинним навчанням – 5 років. Ключова спеціалізація – Life Science. На запитання модератора (Олександра Краковецького) розказав про один із проєктів, що стосується генетики:

«Прямо зараз ми робимо проєкт з генетики. Аналітику геномів, секвенування (від лат. Sequentum – послідовність, записується у лінійному вигляді, – ред.). Ви здаєте свій біо-матеріал і отримуєте свою послідовність ДНК. Якщо зібрати цю ДНК у людей, які хворіють ковідом (COVID), які не хворіють ковідом, і які хворіли ковідом, то можна дізнатися – які зміни в нашому геномі робить ця хвороба, та чи робить взагалі, чи є у нас резистивність (опір, як здатність організму – ред.), чи по-різному хвороба впливає на різні вікові групи, різні статі та різні етнічності.

У чому складність такого проєкту? – Уявіть собі, що ми вже розшифрували ДНК. ДНК – це подвійна нитка, яка складається з комплементарних пар нуклеотидів, і один нуклеотид ми називаємо однією літерою. Отож, з точки зору програмування наше ДНК представляє собою дуже довге слово з мільярдів (3,5 мільярда) літер. Один такий файл займає 100 МБ. Є проміжні файли, вони ще більші. Є проблема їхнього зберігання та ефективної аналітики, якраз та, яку ми вирішували: 1) Потрібно ці дані кудись завантажити і якось робити їхній аналіз. 2) Потрібно інтерпретувати результати.

Які вже є результати проєкту? – Зараз вже є багато результатів, і я закликаю Вас почитати наукові статті. Наведу один – якщо людина перехворіла ковідом, він залишається у її геномі назавжди. Наразі схожа поведінка є у герпесу.

Про специфіку вірусів. – Всі ми є інформація. Однією з ознак життя є здатність відтворити себе. Але вірус – це інформація, яка не може сама себе відтворити. Віруси не є клітинною формою життя. Вони не вважаються живим організмом. Це є окреме царство, особливістю якого є те, що вони не можуть самі себе відтворити. Тому їм потрібен хазяїн – клітина, яка займеться їхньою репродукцією. Це і є мета існування вірусу – відтворити себе. Вірус не лише відтворюється, він відтворюється з помилками, які вносять туди наші системи.

На момент вебінару проєкт триває 3 місяці, у команді зайнято близько 10 людей. Олександр Гурбич відповідає за наукову складову. У проєкті є і чисто інженерні задачі – розгорнути фронт-енд, бек-енд, сервіси на хмарах…, які покриваються класичними інженерними компетенціями.

«Ідеальний проєкт». Чим би хотів займатися Олександр Гурбич?

У біологів є жарт, що життя – це спосіб самовідтворення нуклеїнових кислот, а не те, що багато хто про нього думає)). Якщо більш глибоко подивитися в основи живого, то Ви побачите, що це безкінечне циклювання нуклеїнових кислот і білків. Нуклеїнові кислоти кодують білки, білки роблять нуклеїнові кислоти, і так без кінця. Але абсолютно очевидно, що це є програма. Як і будь-якому програмісту, мені цікаво розібратися, як вона працює, змінити її, написати самому.

Мій ідеальний проєкт – це створення, редагування, тобто програмування живого. Наразі це вже частково реалізовано. Наприклад, коли ми користуємося будь-якими ліками, то вони зв’язуються з певними рецепторами, що зумовлює їхню дію. Є ліки, які зв’язуються з білковими рецепторами, а є – які з ДНК, РНК, впливають на реплікацію нашого геному.

За допомогою таких механізмів регуляції можливо робити багато дуже цікавих штук. В ідеалі – створення живих організмів з бажаними властивостями, а також редагування вже існуючих, внесення бажаних поправок. Ми вже це маємо, наприклад, у вигляді апельсинів, які не гниють, і картоплі, яку не їсть колорадський жук. Це вже відредаговані нижчі організми, рослини. Бактерії ми редагуємо вже дуже давно. Наприклад, антибіотики частіше за все синтезуються не в лабораторії, а в кишковій паличці.

Організми редагуються, значить – це можна робити. А от тепер уявіть собі, що ми редагуємо людей. І ви живете 120 років і при цьому не хворієте, не старієте.

Старіння – це запрограмований процес на рівні нашого ДНК. Уявіть собі, що ми його «відмінили».

Чи були у Олександра ментори? Чи Олександр є ментором для інших?

У мене не було менторів, але це через нюанси характеру. Я не люблю менторів, і не люблю, коли мене чомусь вчать, тому що думаю, що можу розібратися і сам. І так роблю все своє життя. Через це роблю забагато помилок. Більше, ніж я думав, що я міг би робити. Але з іншого боку, я знаю, що сам прийняв це рішення, я за нього відповідаю, і мені немає кого звинуватити.

Олександр був ментором. Викладав в університеті, викладав на курсах. Але зараз радше хотів би бути прикладом:

«Як говорив один святий (Серафім Саровський – ред.): «Спасися сам і навколо тебе спасуться тисячі». Коли ви будете ходити і спасати людей, особливо, якщо вони про це не просили, то толку з цього не буде. Є така одну неможлива річ – змінити іншу людину. Єдине, що ви можете зробити – стати прикладом. Щоб люди, дивлячись на Вас, хотіли самі змінитися і це робили. От в це я вірю».

Про майбутнє освіти. – В ідеальному випадку, освіта має перейти в онлайн. Очна освіта має закінчуватися після середньої школи. Середня освіта має бути сильною, загальною. І далі людина визначається, що робити. Починає робити, і розуміє, які знання їй потрібні. І повинна мати можливість добирати ці знання все своє життя.